Махмуд Абдуллаєв - власник ресторану Lazzat, що знаходиться в Сеул (Південна Корея). У ньому працює 5 людей. Махмуд розповів консультанту Visotsky Consulting Юлії Дубровіної історію свого бізнесу та поділився порадами щодо успішного розвитку для підприємців.

Махмуде, як прийшла ідея створення бізнесу в Південній Кореї?

Я з Узбекистану, з 2009 року мешкаю в Південній Кореї. В Узбекистані я мав великий бізнес, пов'язаний з автозапчастинами, великий магазин. До Південної Кореї запросив друг: сказав, що тут запчастини гарної якості й за низькими цінами зможемо зробити успішний бізнес.

Щоб розпочати бізнес у країні, потрібна була інвестиційна віза: але у мене все вийшло легко, і я почав відправляти запчастини до Узбекистану. У 2013 році я вирішив переїхати до Сеулу, оскільки там було більше перспектив для бізнесу. Мене здивувало, що там не було жодного узбецького ресторану. Плюс, у той момент, багато моїх партнерів з автозапчастин почали переходити на китайський ринок: якість там зросла, а ціна була низька. Роботи поменшало, а тому вирішив відкрити ресторан, хоча нічого не знав про цю сферу.

Моя дружина працювала кухарем в Узбекистані. І я вирішив забрати свою сім'ю до Південної Кореї, щоб вона допомагала мені з бізнесом, а діти здобували хорошу освіту. Тож з 2013 року я засновник та керівник ресторану Lazzat.

Розкажіть, як ви стартували ресторанний бізнес.

Відкриваючи ресторан, я взагалі не розумів специфіки роботи цього бізнесу. Спочатку треба було визначитися, що в мене за бізнес: ресторан, кафе чи їдальня. Вирішив, що хочу ресторан, почав вивчати, яке має бути оформлення, прилади тощо.

Дружина дуже смачно готує – тож з якістю страв у нас ніколи не було проблем. Я спочатку хотів вибрати назву Lazzat (по-узбецьки це щось на зразок «Смак»). Друзі сказали, що назва невдала - ніхто не зрозуміє, адже на той момент узбецьких ресторанів не було. Тому я зупинився на назві Bon Appetit. Але клієнти мали нерозуміння: чому назва французька, а їжа — узбецька? У нас було чисто, красиво та смачно, але клієнти йшли. Цей період тривав близько п'яти місяців, у той час люди приходили до нас лише «сарафанним радіо». Були значні збитки: 15 000 $ потрібно було віддати за оренду та комунальні послуги.

Я уклав договір із компанією, яка допомагала наводити клієнтів за комісійні. Але мені потрібно було знизити ціни, щоб залучати людей на знижки. Спочатку я не погодився: прибутку й так ні, як я можу знижувати ціни? Але ми виявили компроміс, підготували для них унікальні страви. Вони дали рекламу, ми отримали багато клієнтів, і популярність ресторану зросла. А у 2015 році, коли ми взяли участь у фільмуванні міжнародної передачі, стали настільки відомими, що ми з дружиною не встигали обслуговувати клієнтів. Не зміг їх усіх утримати, бо мало ресурсів. При цьому відвідувачі не думали про мене погано, бачили, що ми працюємо вдвох. Але я зрозумів, що не зміг утримати людей.

До тренінгу «СЕБ» я не знав, як правильно взаємодіяти зі співробітниками, делегувати обов'язки, дійти згоди. Олександр Висоцький говорив про те, що багато власників керуються принципом «краще сам зроблю».

Яким був розвиток?

Після цієї передачі популярність збільшилась. Почали запрошувати на фестивалі, фільмування. Брав участь безплатно, заради просування. Корейці казали, що за ключовим словом «узбецький ресторан» 80% запиту виходить про мене та ресторан. У 2015 році перейменували ресторан на Lazzat.

Оскільки ми мало що знали про ресторанний бізнес, то не дотримувалися чек-листів, погано планували. Доводилося іноді терміново бігати за продуктами, що закінчувалися. Організаційної структури та технології найму не було.

Які зміни відбулися після «СЕБ»?

Сердився, що співробітники самі не розуміють, чого я від них хочу — а на «СЕБ» дізнався, як правильно ставити завдання. Зараз за найми домовляємося зі співробітниками: чого я чекаю від них, організовуємо випробувальний термін. Якщо людині щось не подобається (наприклад, довго добиратися), то реагую на відмову від роботи нормально, а раніше сприймав це болісно.

Оскільки у нас сімейний бізнес, ми з дружиною часто ставили одне одному завдання. Але познайомившись з оргструктурою зрозумів, що може бути перехресного підпорядкування, тобто дружина може бути моїм керівником. Важливе усвідомлення, що не можна виконувати чи доробляти роботу своїх підлеглих. Тоді вони звикають, що можна перекласти відповідальність на керівника і отримувати гроші. Тепер я не залучаюсь до рутинних питань, на кшталт який помідор купити чи на якій тарілці подати їжу постійному клієнту. Комунікація у нас письмова, впроваджуємо електронний облік продуктів, які потрібно придбати.

Що ще плануєте впроваджувати?

Хочу добре організувати найми, людей не вистачає. На «СЕБ» дізнався, що має бути запас співробітників для успішного розвитку. Хочу автоматизувати бізнес: наприклад, щоб клієнти робили замовлення за допомогою планшета, який встановимо на кожному столі. Щоб там же вони могли переглянути всю інформацію по страві та почитати відгуки.

Приходить багато пропозицій запустити франшизу, відкривати ресторани в інших містах. Але вважаю, що не можу цього зробити, доки мій головний ресторан не готовий.

Чи змінилася точка зору на бізнес та команду?

Коли я мав бізнес з автозапчастин, все було просто: зателефонував, зробив замовлення, відправив запчастини, отримав комісійні. Взагалі, спочатку ресторан я відкрив для візи, щоб мати можливість залишитися в Південній Кореї й влаштувати сім'ю. Але потім полюбив цю справу. Я проходив багато курсів та тренінгів, але саме після курсу Олександра Висоцького подумав: «Чому б мені не розширюватись?».

Я хочу стати справжнім керівником. За великим рахунком, мені не потрібно багато співробітників: працюючи один, я можу покрити витрати на податки, оренду та свою зарплату. Але без команди бізнес не зможе розширюватись, не вийде обслуговувати більше клієнтів.

Раніше в мене була думка, що багато грошей мені не потрібно: є дах над головою, одяг, їжа. Але я зрозумів, що заробляючи багато, зможу займатися благодійністю, спонсорувати громадські проєкти.

Які зони зростання ви бачите у компанії?

Зараз дивлюсь у бік відкриття франшизи. У мене халяльний ресторан, і раніше було багато питань щодо пошуку продуктів. Є одна людина з Саудівської Аравії, яка мені з цим допомогла, і вона пропонує відкрити нашу філію у неї в країні. Є пропозиція відкрити ресторан у Японії. Якщо впораюся з цим, далі буде легше розвивати франшизу.

Що ви порадите підприємцям для успішного розвитку?

Перш ніж відкрити бізнес, потрібно дізнатися про фундаментальні речі, відвідати такі тренінги, як «СЕБ». Впевнений, якби я зрозумів про це дев'ять років тому, вже давно працював би на іншому рівні. Насамперед потрібно побудувати оргструктуру та зрозуміти, хто і що робить. А гроші можна знайти завжди.

Я дуже вдячний Олександру Висоцькому та всій команді Visotsky Consulting. Ділюсь корисною інформацією та роликами на YouTube-каналі зі своїми друзями та родичами — і вони дякують мені за корисну інформацію.