Багато дій, мало грошей? Позбудьтеся синдрому відмінника, щоб устигнути врятувати бізнес

Бізнес — це не завжди венчурні інвестиції. Реальний сектор торгівлі, будівництва та сервісу живе за своїми законами, що відрізняються від правил Кремнієвої долини. Про те, чому класичному бізнесу не підходять методи IT-стартапів, як змінювати «двигун» компанії на повному ходу та чому трієчники часто заробляють більше за відмінників — розповідаю в цій статті.

Два різні звірі: стартапи та традиційні компанії

Якщо розділити весь бізнес-ландшафт на категорії, ми побачимо два принципово різні типи організацій. З одного боку — технологічні стартапи. З іншого — те, що називають brick-and-mortar, тобто звичайні сервісні, торговельні або будівельні компанії. Це дві абсолютно різні категорії, що існують за різними законами.

Технологічні стартапи розвиваються за венчурними траєкторіями. Їхній основний інструмент управління — проєктний менеджмент у всіх його варіаціях.

Класичний бізнес — це історія не про проєкти, а про процеси. Такі компанії орієнтовані на операційну діяльність. На відміну від стартапів, які живуть на інвестиції заради майбутнього прориву, реальний бізнес виживає завдяки поточному прибутку. Вони непогано розвиваються власними силами, і якщо їм потрібні кошти для прискорення, то найчастіше це дешевий позиковий капітал, а не продаж часток інвесторам.

Невидима стеля підприємця

Головна проблема класичного бізнесу — організація. Як правило, таку справу засновує експерт, тобто фахівець у своїй галузі, який наймає перших співробітників. Проте практично будь-який підприємець рано чи пізно впирається в невидиму стелю.

Настає момент, коли звичний «ручний» підхід до управління перестає працювати. Власник більше не може збільшувати штат без втрати ефективності. Саме в цій точці бізнесу потрібне не просто наймання людей, а побудова системного управління. Це єдиний спосіб подолати складний період зростання.

Ефект «персонального тренера»

У бізнес-середовищі часто виникає питання, чи настільки менеджмент є складною наукою, що її потрібно вивчати окремо. В епоху інтернету можна переглянути мільйон роликів на YouTube, прочитати десятки книг або запитати поради у ChatGPT.

Тут доречна аналогія з фізкультурою. Коли людина розуміє, що їй потрібна фізична активність, вона йде до спортзалу. Розумні люди наймають персонального тренера. Варіант «зроби сам» можливий, але є висока ймовірність травмуватися, займатися не тим, що відповідає вашому рівню підготовки, і зрештою розчаруватися.

Хороший тренер, як і хороший ментор у бізнесі, задає конкретну траєкторію. Ви не витрачаєте час на винахід велосипеда, а просто робите те, що каже професіонал, і за рік-два бачите результат. У бізнесі важливо не просто знати інструменти, а вміти їх комбінувати під конкретну ситуацію.

Чому діяльні перемагають розумних

Існує хибна думка, що бізнес — це складна наука, яка потребує ступеня MBA. Насправді більшість бізнесів дуже прості. Тут не потрібно нічого вигадувати, адже винахідницька діяльність — це дорого й ризиковано. Потрібно бути спостережливим, не надто впертим і достатньо кмітливим, щоб розпізнати, що працює, а що ні.

Завдання підприємця — складати бізнес із робочих елементів: побачив, застосував, подивився на результат. Якщо прижилося — масштабуємо.

Якщо подивитися на зустрічі випускників, можна помітити феноменальний факт: шкільні відмінники далеко не завжди стають багатими. Успіх у навчанні та наявність капіталу — це різні речі. У бізнесі перемагають діяльні, а не ті, хто глибоко копає теорію. Видатні результати потребують розуму, але для просто хороших грошей важливіші сміливість і дія.

Кейс McDonald’s

На початку 1950-х брати Макдоналди створили майже ідеальну модель ресторану. Вони довели процеси до автоматизму, розробили мінімальне меню, вибудували чітку логіку кухні та досягли максимальної швидкості обслуговування. З погляду теорії все було зроблено правильно. Але вони застрягли на етапі вдосконалень і не масштабувалися.

Пізніше ресторатор Рей Крок вчинив інакше: не став доводити цю модель до ідеалу, а взяв достатньо хорошу конструкцію і почав її тиражувати. Він зафіксував правила, припустив певні недосконалості, але пішов у масштаб.

У результаті за 10 років мережа McDonald’s зросла до сотень ресторанів. Сьогодні це понад 40 000 точок у більш ніж 100 країнах. Крок не був найрозумнішим у своїй сфері, але був діяльним. Цей кейс добре ілюструє логіку класичного бізнесу: гроші приносить не глибина теорії, а швидкість впровадження дієвих рішень.

Ремонт паротяга на повному ходу

Головний виклик впровадження системного управління — неможливість зупинки. Бізнес — це паротяг, що мчить рейками. Ви не можете сказати: «Так, усі вийшли з вагонів, зараз ми переберемо двигун, і тоді поїдемо далі».

Змінювати деталі доводиться на ходу. Основна складність не в тому, щоб знайти геніальну ідею управління, а в тому, як інтегрувати ці інструменти в живу компанію, що працює, не зламавши її.

Підприємцю не потрібен академічний альманах усіх наявних теорій. Йому потрібне конкретне рішення, яке спрацює для його бізнесу саме в цій точці розвитку.

Копіювання сухої теорії в малому та середньому бізнесі не працює. Можна взяти наукову книгу з мотивації персоналу, сповнену таблиць і графіків, і вона просто припадатиме пилом на полиці у HR-директора.

Завдання якісної бізнес-освіти — трансформувати складні знання так, щоб вони стали прикладними. Потрібно брати фундаментальні ідеї та переробляти їх на методики, які можна впровадити на практиці.

Замість сторінок теорії підприємцю потрібні шаблони, орієнтири та послідовність кроків. Це дозволяє за один-два місяці перебудувати систему в компанії, що реально працює, уникнувши системних помилок і не зупиняючи той самий «паротяг».